З питань дотримання прав дітей

Згідно з українським законодавством, діти віком до 16 років можуть виїжджати за кордон у супроводі одного з батьків або уповноваженої особи. У випадку виїзду дитини з одним з батьків, нотаріально посвідчена згода другого з батьків не потрібна. Якщо дитина виїжджає з іншою особою, потрібна письмова заява одного з батьків, завірена органом опіки та піклування, або нотаріально посвідчена згода обох батьків. Після досягнення 16 років дитина може виїжджати за кордон самостійно. Якщо дитина виїжджає з бабусею, дідусем, повнолітніми братом чи сестрою, мачухою або вітчимом, потрібні документи, що підтверджують родинні зв’язки. Дитина може виїхати з бабусею, дідусем, повнолітніми братом або сестрою, мачухою чи вітчимом, або іншою особою, уповноваженою одним з батьків, за наявності письмової заяви одного з батьків, завіреної органом опіки та піклування. На період дії в Україні воєнного стану рекомендується мати при собі нотаріально засвідчену згоду другого з батьків, особливо якщо дитина подорожує з іншими родичами або уповноваженою особою. У деяких країнах можуть вимагатися додаткові документи, тому варто перевірити правила в’їзду до країни призначення. Виїзд дитини за кордон з родичем в Україні регулюється кількома законодавчими актами, зокрема стаття 313 Цивільного кодексу України (зі змінами), Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» (зі змінами) та абзацом дванадцятим пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 (зі змінами). Слід зауважити, що родич уповноважений батьками супроводжувати дитину за кордон не стає автоматично її офіційним представником чи опікуном. Супровід дитини родичем – це тимчасовий захід, а опіка – це офіційний юридичний статус.

Нацсоцслужба, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності реалізує державну політику, зокрема у сфері захисту прав дітей, та діє відповідно до Положення про Національну соціальну сервісну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 783 (зі змінами). Водночас, законодавством України Нацсоцслужбі не встановлено повноважень щодо вирішення спорів між батьками стосовно виховання дитини, а також встановлення місця проживання та перебування дитини, батьки якої не позбавлені батьківських прав, та є її законними представниками. Відповідно до положень Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей (далі – Конвенція), у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу Договірну Державу, центральним органом для виконання обов’язків, що покладаються на нього згідно з положеннями цієї Конвенції відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей» (зі змінами), є Національна соціальна сервісна служба України. Проте, відповідно до пункту а статті 4 Конвенції, встановлення або оспорювання відносин між батьками і дитиною згаданим міжнародним документом не регулюється. Сімейні особисті немайнові та майнові відносини між батьками та дітьми, між батьками дитини щодо її виховання, розвитку та утримання регулюються Сімейним кодексом України (далі ‒ СК України). Відповідно до статей 141-163 СК України мати та батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Статтею 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам, мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Відповідно до статті 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Відповідно до чинного законодавства, спори між батьками щодо виховання дитини можуть вирішуватися органом опіки та піклування за місцем проживання дитини за заявою того із батьків, хто проживає окремо, судом через позовне провадження або за домовленістю сторін. Згідно зі статтею 124 Конституції України правосуддя здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Національна соціальна сервісна служба України діє відповідно до Положення про Нацсоцслужбу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 783 (зі змінами), як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства, зокрема, за дотриманням прав дітей. Законодавством України Нацсоцслужбі не встановлено повноважень щодо розшуку та встановлення місцезнаходження зниклих дітей та осіб. Звертаємо увагу, що Сімейні особисті немайнові та майнові відносини між батьками та дітьми, між батьками дитини щодо її виховання, розвитку та утримання регулюються Сімейним кодексом України (далі ‒ СК України). Відповідно до статей 141-163 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Статтею 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам, мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції, розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом; здійснює контроль за дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, вживає заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності, правопорушенням серед дітей тощо. Враховуючи викладене, для встановлення місцезнаходження Вашої доньки (сина) рекомендуємо звернутися з відповідною заявою до Національної поліції України.

Законом України «Про охорону дитинства» встановлено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, як органи опіки та піклування, відповідно до їхньої компетенції, визначеної чинним законодавством, забезпечують вжиття заходів щодо охорони дитинства. Відповідно до статей 13, 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до відання місцевих державних адміністрацій у межах та формах, визначених Конституцією і законам України, належить вирішення питань забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, здійснення на відповідних територіях державного контролю за додержанням законодавства з питань охорони материнства та дитинства, сім’ї та дітей. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1068 (зі змінами) затверджено Типове положення про службу у справах дітей обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (далі – Служба), відповідно до якого Служба здійснює координацію діяльності служб у справах дітей районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних територіальних громад, а також надання їм методичної та консультаційної допомоги у вирішенні питань соціального захисту дітей. Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 р. № 585 затверджено Порядок забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі дітей, які постраждали від жорстокого поводження, відповідно до якого служби у справах дітей здійснюють координацію діяльності щодо виявлення та захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також безпосереднє ведення їх справ здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення), сільських, селищних рад (далі - служби у справах дітей). Сільські, селищні, міські голови, а також старости сіл і селищ, визначених за рішенням місцевої ради, несуть персональну відповідальність за забезпечення виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, випадків жорстокого поводження з ними, виникнення безпосередньої загрози життю або здоров’ю дитини, надання таким дітям допомоги в межах повноважень і своєчасне інформування про них відповідних суб’єктів. З огляду на зазначене рекомендуємо особисто звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання щодо вирішення ситуації.

Діяльність Нацсоцслужби регламентується Положенням про Національну соціальну сервісну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 783 (далі – Положення). Відповідно до пункту 1 Положення, Нацсоцслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності і який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальних послуг і соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей. Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну службу України у справах дітей (далі – Служба) (далі – Положення 1048), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2023 № 1048, Служба для виконання визначених для неї завдань здійснює організаційно-методичне забезпечення діяльності органів опіки та піклування, служб у справах дітей щодо здійснення опіки та піклування, забезпечення прав та інтересів дітей. Згідно з підпунктами 10, 11 пункту 4 Положення 1048 основними завданнями Служби є реалізація державної політики у сфері захисту прав дітей, в тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, соціальної підтримки сімей з дітьми, оздоровлення та відпочинку дітей, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення. Враховуючи зазначене, рекомендуємо звернутись із порушених питань до Державної служби України у справах дітей.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків», затверджено Інструкцію про виготовлення і правила користування Єдиним квитком для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків та зразок Єдиного квитка для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Згідно пунктів 8–10, 13 Інструкції про виготовлення і правила користування Єдиним квитком для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 19.06.1996 № 216 «Про затвердження Інструкції про виготовлення і правила» і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.07.1996 за № 389/1414, на Єдиному квитку внизу, в лівому кутку бланка, ставиться гербова печатка навчально-виховного закладу. Квитки видаються дітям-сиротам і дітям, які залишилися без піклування батьків, що знаходяться в дитячих будинках або навчаються в школах інтернатах, дитячих будинках сімейного типу, у загальноосвітніх школах, професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладах. Квиток дійсний за наявності фотографії, печатки і підпису керівника даного закладу. Єдиний квиток знаходиться у студентів, учнів шкіл і професійних навчально-виховних закладів. Єдиний квиток видається на 5 років на час перебування вихованців, учнів, студентів у даному закладі та надає право на безоплатне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд та безкоштовний проїзд у громадському міському (приміському) транспорті (крім таксі).

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2021 № 615 затверджено Порядок та умови, яким визначено механізм надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа. Право на отримання грошової компенсації відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2021 № 615 (далі – Порядок), за власним вибором мають особи віком від 16 років у порядку черговості відповідно до дати включення у списки громадян, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень. Порядком визначено механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа. Поряд з тим, інформуємо, що з 2022 – 2025 рр. субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа не надавалась. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» бюджетною програмою «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа» кошти на виплату грошової компенсації за належні для отримання житлові приміщення для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа не передбачені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1167 визначається Порядок організації виїзду дітей за кордон на оздоровлення та відпочинок. Цей документ регулює процедуру виїзду дітей за межі України з метою відпочинку та оздоровлення, встановлюючи правила та вимоги для організацій та батьків, які хочуть відправити дітей на відпочинок за кордон. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України. Згідно пункту 2-3 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18-річного віку та проживають або зараховані до закладів різних типів, форми власності та підпорядкування на цілодобове перебування (далі – діти), здійснюється у супроводі законного представника або іншої уповноваженої ним особи та за наявності: письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України дітей, погодженого з Нацсоцслужбою. Таке погодження може надаватися за допомогою електронних засобів зв’язку. У разі неможливості отримати таке погодження обласної військової (військово-цивільної) адміністрації дозвіл на виїзд за межі України дітей за запитом директора закладу/установи, де проживали/перебували діти, надає Нацсоцслужба, про що повідомляє Мінсоцполітики протягом одного робочого дня з наданням відомостей про дітей, супроводжуючих осіб/особу, державу остаточного перебування.